В Опішні глину досі називають на ім’я яру, з якого її взяли. Дві балки дають різний колір після випалу, і майстер не змішує їх у одній мисці, якщо робить посуд «як у баби».
Орнамент наносять ріжком — коров’ячим рогом із надрізом. Лінія живе, доки вистачає дихання. Зупинка лишає краплю, і цю краплю не затирають: вона частина руки, а не брак.
Ми були в майстерні, де поруч стоять лев і баранець, зліплені для даху. Це не сувенірний бестіарій, а сторожа хати, яку село впізнає без підпису.
0 коментарів